Піраміда потреб. Як опиратися на неї в кризових станах

В цій статті хотілося би нагадати про піраміду потреб і запропонувати вам мої міркування як, використати ці знання для подолання кризових станів.

Для початку сама Піраміда:

Фізіологічні потреби є необхідними для виживання індивіда та виду в цілому – вони включають потреби в їжі, воді, притулку, відпочинку та сексуальні потреби.

Потреба в безпеці - Захист від різних небезпек з боку навколишнього світу. Це також і наша психологічна безпека.

Перші два пункти - ще називають базовими потребами

Потреба в належності до певної соціальної групи (сім’ї, колективу), прихильності і любові. Це і більш широка група, така як нація і більш вузька – родина, – це відповідь на питання «Хто Я?» . Ваша ідентичність виходить з тих груп до яких ви належите – ви можете сказати: я – українець, я – вчитель, я – киянин, я – батько, я – Петров Іван тощо… і важливо, що інші члени цих груп визнають вас як «свого», як повноцінного учасника цієї групи.

Потреба в повазі навколишніх та самоповазі – визнання гідності, досягнень та компетентності людини. Це відповідь на питання «Який Я?». І на цій сходинці, вважливо, що ваші особисті якості і те що ви робити – є цінними для інших. Люди визнають вас як спеціаліста, гарну людину, беруть приклад з вас тощо. І ви самі пишаєтесь собою, своїми якостями та своєю діяльністю і на цьому базується ваша самооцінка.

Пізнавальні потреби – бажання пізнавати нове, досліджувати. Сучасні вчені стверджують, що бажання до розвитку – це природньо для людини. Деякі з них вважають, що бажання пізнавати – це майже інстинкт. І те, що ми прагнемо пізнати, тобто наші інтереси базуються на попередніх сходинках, на ваших актуальних потребах та на тому хто ви є.

Естетичні потреби – бажання гармонізувати своє життя, наповнити його красою і тим що приносить радість та задоволення.

Потреба в самовираженні – реалізації своїх цілей, здібностей, можливостей і зростанні як особистості. З якогось моменту свого життя ми не тільки вбираємо в себе інформацію, вчимося, пізнаємо тощо, ми хочемо ділитись тим, що знаємо. Наші знання та досвід трансформуються в щось нове, і ми використовуємо це на користь іншим. Ми по різному можемо самовиражатися – вчити, майструвати, грати на сцені, розробляти нові технології, займатись суспільною діяльністю, писати книжки, будь що.

Останні 5 пунктів я б назвала соціальними потребами.

Головна ідея піраміди потреб в тому, що всі наступні потреби базуються на попередніх. В нас не з’явиться бажання пізнавати щось нове чи створювати красу навколо себе, якщо ми відчуваємо себе небезпечно (потреба в безпеці), чи наприклад не розуміємо хто ми і що ми із себе представляємо (потреба в належності). Разом з тим, не можна сказати, що тільки коли потреби з нижніх рівнів задоволені на 100 % ми переходимо до наступних. Це не зовсім так. Наприклад, взяти потребу в безпеці – припустимо, ви маєте житло, роботу, яка вас забезпечує і начебто ви в безпеці, але в дитинстві ви жили не дуже багато, чи навіть неважливо як, але ваші батьки весь час відчували, що вони на грані виживання – це почуття може залишитись з вами і в дорослому житті. Чи переживши небезпечну ситуацію – ви вже не можете цілком вірити в безпечний мир – ви знаєте, що не застраховані від загроз і вони можуть трапитися в будь який момент. Може бути так, що ви вже ніколи не будете відчувати себе в небезпеці на 100%, якась доля побоювань залишиться з вами на весь час. Але ви все одно будете переходити на вищі рівні і робити щось, щоб задовільнити наступні потреби. Ще гарний приклад може бути з потребою в належності, тобто відповіддю на питання «Хто Я?» - нашою ідентичністю. Обставини нашого життя змінюється з неймовірною швидкістю – і ми звичайно змінюємося разом з ними – ми адаптуємося під нові умови. Тобто ми не залишаємося таким ж самими якими були рік чи місяць тому. І ми постійно замислюємося «Хто Я? Який Я?». Але це зовсім не означає, що ми не зможемо пізнавати або створювати щось нове поки ми не знайдемо остаточну відповідь на це питання.

В цій піраміді є все, що важливо для людини і з чого складається наше буття. Можна представити наше життя, як поступовий підйом по цим сходинкам. Але бувають ситуації, коли нам доводиться «підійматися цими сходами» заново, навіть якщо ми вже були на вищій сходинці. Всяке в житті буває – нас звільнили з роботи, наша справа прогоріла. Будь яка криза призведе до того, що ми спустимося на якусь кількість сходинок униз, чи навіть і до першої сходинки.

А те що відбувається зараз у світі – є кризою – і економічною, і політичною для де яких країн, і для більшості людей – особистісною. Можливо дехто вже відчув, що «він котиться вниз». А так як наслідки цієї ситуації ще невідомі, і можуть бути довготривалими, можливо комусь ще доведеться це відчути.

Насправді, такі «спуски» точно траплялися в житті кожної людини хоча б раз, тому всі ми маємо досвід «підйому» по цих сходинках, на який ми можемо спиратись і зараз. В цій статті я просто пропоную згадати цей досвід і зробити його більш свідомим.

І використати його зараз в ситуації пандемії.

Фізіологічні потреби та потреби в безпеці. Згадайте, що зробила більшість людей, коли об’явили карантин? Більшість поспішили до магазину робити запаси. І так відбувається майже при кожній тривожній новині. І це природно. В першу чергу подумати про задоволення фізіологічних потреб – подумати, про забезпечення їжею себе та своїх близьких. Тим хто має дачі чи проживає в приватних будинках, та вирощує щось для себе, ще простіше – такі люди вже точно можуть розраховувати на те що необхідним мінімум вони будуть забезпечені. А зараз, коли пройшов майже місяць з початку карантину і бачимо, що продукти з магазинів не пропали, більшість «зітхнули з полегшенням». Важливо пам’ятати про такі прості речі – вони як ні як, приносять нам заспокоєння.

Наступним кроком, неминуче буде думка, про нашу безпеку. В нашій країні це в першу чергу наявність житла і роботи. Чи ми маємо власне житло чи живемо в орендованій квартирі? Коли я маю будинок чи квартиру – я розраховую на те що моя власність залишиться моєю. Важче з орендованою квартирою, тим більш якщо що і робота втрачена. Але в такому разі ми обов’язково подумаємо про те, до кого ми можемо звернутись за допомогою – можливо повернутись до батьків, можливо є якась власність, на яку ми можемо розраховувати – будинок чи квартира в іншому місті (на нашій «історичній батьківщині»). Ми будемо замислюватись над питанням – що з моєю роботою? Якщо, наразі вона припинилась. Чи я точно розумію, що після карантину я зможу повернутись до того, що робив і до? Наприклад, вчитель, може бути впевненим, що і надалі буде працювати, тому що школи не закрились і вчити дітей потрібно. А хтось, хто працював на невеличкий приватній фірмі, змушений замислитись, чи запрацює його фірма знову, чи бажано подумати про альтернативи.

Це стосується базових потреб. В цілому, ми бачимо, що дві нижні сходинки, хоч і постраждали, але не так сильно і ми маємо можливість задовільнити ці потреби.

Коли ви будете впевнені, що базові потреби в більш менш задовільному стані – у вас з’явиться бажання перейти до соціальних потреб. А ось, вони, мені здається, у багатьох постраждали більшою мірою.

Потреба в належності до певної соціальної групи. З цим можуть виникати проблеми. Ми не маємо змоги бачити наших рідних, друзів, а іноді – працювати. І наш зв’язок з більшістю груп до яких ми належимо значно послабшав. Не дивно, що ми можемо почуватися самотньо. Коли не підтримуємо стосунки з членами значущої для нас групи, ми можемо «забути» що ми до неї належимо, забути хто ми. Відчувати розгубленість від того, що не виконуємо звичну та цікаву для нас діяльність. Що можна зробити? По-перше, більшість з нас мають сім’ї і ось ця частина нашої ідентичності нікуди не ділась – ми, як і раніше – батьки, діти, подружжя. На щастя, розвиток Інтернету дає можливість «не втрачати зв’язки». Для тих, хто виконує свою роботу віддалено, це питання менш болюче. Тому що вчитель, якій проводить уроки дистанційно – все одно залишається вчителем. А учень – залишається учнем. Ваша ідентичність можливо ще й розширилася – тепер ви не просто вчитель, ви вчитель, який вміє працювати з використанням новітніх технологій. Інтернет та різноманітні програми для відеоконференцій можуть стати в нагоді для підтримання родинних та дружніх зв’язків – посиденьки з родичами чи друзями по скайпу – це вже досить розповсюджене явище 😊. Ну і не варто забувати про звичайний телефон – частіше дзвоніть родичам та друзям – це і засіб підтримання важливих стосунків і можливість отримати психологічну та емоційну підтримку.

Тим хто не втратив відчуття належності до певної групи, досить легко і з наступною потребою «Потребою в повазі та самоповазі». Тому що коли людина продовжує спілкування з важливими для неї людьми і отримує від них зворотній зв’язок щодо своєї діяльності, має можливості обмінюватися отриманим за цей час досвідом – вона відчуває що її поважають як і раніше, її думка важлива для когось тощо. На цьому базується і самоповага. Але якщо ваше спілкування обмежене важливо підтримувати самоповагу до себе. Нагадуйте собі – хто ви є, що цінного ви вже зробили, хваліть себе за всі ті речі, які ви робити зараз – для себе, для родини, для інших. Навіть за якісь дрібниці. В такий час, коли досить легко впасти у відчай чи байдужість, будь яка ваша діяльність має оцінюватись вами краще і цінитись більше ніж в звичайний період.

Пізнавальні потреби. Ну, ці потреби зараз задовільнити дуже просто – книги (он-лайн бібліотеки), фільми, он-лайн курси, вебінари, навіть он-лайн відвідування музеїв, опер чи театрів. Такого різноманіття мабуть не було ще ніколи. І тепер на це з’явилось більше часу. Тому, якщо ви відчуваєте що вам це потрібно і є бажання присвятити цьому час – будь ласка! Найбілішого задоволення пізнання нового принесе тоді, коли воно відповідає вашим хобі, інтересам, відповідає вашій діяльності. Тобто чим зрозуміліша для вас сходинка «Належність до соціальної групи», чим краще ви розумієте свою ідентичність – тим простіше і ефективніше буде ваш вибір пізнавального матеріалу. Але ця сходинка несе в собі і певну пастку. Коли ви бачите навколо безліч пізнавальних пропозицій, а тим більше читаєте скільки всього подивились, прочитали та вивчили ваші друзі, а ви цього ще не робили і відчуваєте що вам все це «не заходить», не до того – можна відчути себе пригнічено, відчути що ви «не встигаєте, відстаєте». Пам’ятайте, що пізнавальні потреби актуалізуються тоді, коли забезпечені попередні, особливо базові. І якщо ви опинились в ситуації, коли, наприклад є реальна загроза втратити роботу, житло тощо, нема нічого дивного, що пізнання для вас не актуальне. Ваша задача, направити ваш ресурс на більш важливі для вас речі. Коли ви вирішити попередні питання – бажання щось вивчати, обов’язково з’явиться.

Карантин гарний час, щоб задовольняти і естетичні потреби, чому б ні? Давно запланована перестановка, генеральне прибирання, облаштування житла, двору, створення комфорту навколо себе (тим більш весна, завжди сприяє бажанню оновлення) тощо.

Потреби в самовираженні. Багато хто згадає про свої захоплення, на які не вистачало часу – малювання, рукоділля, кулінарію, майстрування тощо. Хтось захоче поділитися набутим досвідом і замислиться про написання постів, статей чи створення майсеркласів.

В кризовій ситуації завжди залишається доля невизначеності, а значить і тривоги і хвилювання. Але це зовсім не означає, що життя і наш розвиток мають зупинитися. Головне зрозуміти де, на який сходинці піраміди потреб, ви знаходитися і на що направляти свій ресурс в першу чергу.